Чому населення втікає з ЛНР: сповідь втікачів від “російського світу”

Чому населення втікає з ЛНР: сповідь втікачів від “російського світу”

02 марта 2015

Евгений Дятлов

Усі переселенці та втікачі з Донбасу побажали залишились інкогніто. Самі вони навіть не схотіли вказувати своє колишнє місце проживання. Але більшість із них походять із Луганщини, нині окупованої російськими окупантами.

Починають вони розповідь з наболілого – з виїзду. Усі говорять про складність виїзду з “ЛНР”. Найгірше виїхати з Первомайська. Місто жорстко закрите як на в’їзд, так і на виїзд. Місто закрите повністю, встановлений надзвичайний режим, як у радянських закритих містах, тільки тут ще можуть на місці убити, пограбувати або зґвалтувати. З ЛНР та Луганська зокрема можна виїхати лише через Ізварине через територію Росії, а звідти через Мілове до України. На російських КПП доглядають простих смертних ретельно – перевіряють мобілку, викладають на стіл ключі та усі металічні предмети. Речі у сумках “просвічують”. Провезти щось заборонене важко, однак всі зізнаються, що провозять хоч би й ті ж ножі. Без них боязно у такому середовищі.

Усі розповідають про страшні руйнації Луганська та Первомайська. На питання скільки часу піде на їх відбудову чую відповідь: “а чи треба для таких “людей” їх відбудовувати? Думаю, спочатку там треба випалити усіх бандитів, а тоді вже після цього думати про якусь відбудову”.

Від другого, сивого чоловіка, почув нарікання, що українська влада не хоче давати газ і платити соцвиплати і т.ін. для населення на окупованій російськими терористами частині Донбасу. Питаю: “а чому Україна повинна це робити? Це ж населення не хотіло жити в Україні. Хай добиваються виплат від Росії”. На що чую відповідь: “я голосував на цьому референдумі за Росію. Та нас усіх надурили. Путін прислав сюди бандитів. Усе було обманом…”

Усі живо обговорюють убивство Чєчєтова. Називають його “дирижером”. Деякі навіть радіють з його смерті. Знають про його немалі статки і рейдерські захвати. Однак, не вважають його визначною фігурою і це “прикре самогубство” однозначно вважають убивством.

Молодий хлопець років 20-ти розповів про те, що бачив від початку подій приходу “русского міра”: “Після початку біснування сепараторів скоротилась кількість поїздів. А в серпні, після масового заходу російських військових, виїзд для втікачів з Донбасу майже припинився. Залишився лише один поїзд у Сватовому, в якому формували лише два вагони і лише для оформлених біженців-переселенців. Один вагон направляли на Харків, інший – на Київ. Зараз відновили поїзд із Лисичанська до Києва. Жителі Донбасу тепер мають можливість їздити до столиці.

Про те, чому люди втікають відповідь у всіх одна: в ЛНР зараз панує “37 рік”: саджають усіх, саджають просто так. Просто хапають вдома або на вулиці, запихають у багажник машини, і вкидають до ізолятора тимчасового тримання. Звинувачення висувають абсурдні: за намовою сусіда, когось, хто на тебе криво дивиться, або ж заздрісника, який просто хоче “розрахуватись” із тобою за якісь приховані образи. “Інкримінують” переважно причетність до “правосєків” або “диверсантів”. Коли питаєш за що посадили, чіткої відповіді немає. Як і немає статей, за якими, буцімто, хочуть судити. Тримають в ізоляторі довго – від трьох до шести місяців. Зараз по багатьох із них сидять неугодні “бетменівці”, козаки та найманці. Годують тут раз на день – в обід. Доволі ситно, але цього мало. Рятують передачки близьких. Домовившись між “жителями” камери, можна розподілити дні, коли приносять передачки. Там можна курити. Це рятує від нудьги. Для порятунку тих, хто сидить у таких неосталінських в’язницях задіюють усі зв’язки, або ж дають хабарі. Багатьох рятує звернення до популярних командирів терористів. Деякі можуть посприяти звільненню.

Те, що відбувається в ЛНР сповнене найнеймовірнішого абсурду. Знайти там якусь опору чи стабільну владу нереально. Між собою постійно ворогують різні банди та групи найманців. Один з хлопців працював на автозаправці. До них приїхали найманці-осетини (вони неприховано носять шеврони Осетії, Чечні, Інгушеті). Один з них чи то всерйоз чи то жартома запропнував розрахуватись вухом. Недавно відрізаним людським вухом. Більшість із “ополчєнців” постійно накурені або п’яні. Вести діалог із такими немає сенсу – вони одразу б’ють кулаками, або витягують автомати чи гранати. Відбирають усе, що впаде в око. Проти таких “аргументів” нічого не зробиш.

В більшості на окупованих територіях залишаються або немічні, або ті, у кого немає родичів. Більшість молоді вже давно виїхало – хто на навчання, хто на роботу на неокуповані землі. Багато підприємств переводять у інші міста, переважно до Харкова.

З приводу пропаганди Росії та кремлівських ЗМІ втікачі говорять, що 99% інформації, яку показують у сюжетах цих каналів – дезінформація та брехня. Більшість опитаних вже не хочуть повертатися до Донбасу. Принаймні того, яким він зараз dzqiqktiqdtiqrxkmp є.

Вакула 
для ІНФОРМАТОРа.